Мотивація

до вивчення міжнародної мови есперанто

 

Преамбула.

 

З давних давен, ще від часів будівництва Вавілонської вежі, людство мріяло про мову взаєморозуміння. За цей час люди багато разів досягли порозуміння і вже здавна успішно функціонують багато міжнародних мов. Це - мова нотного запису музики, мова фізичних, хімічних та математичних формул, правила дорожнього руху, правила футболу, тенісу та інших ігор. Зважте, що усі ці мови не належать якійсь країні – вони нейтральні тобто міжнародні. На наш час бракує лише мови безпосереднього спілкування представників різних країн та народів.

Ще від  Олександра Македонського  і до теперішнього часу відомі майже 900 проектів такої мови. Але з них тільки мова есперанто досягла рівня розмовної та літературної мови. Про це свідчить той факт, що з 1994 року у міжнародному літературному Пен-клубі існує есперантська секція. Поталанило лише польському лікарю-окулісту Л.Заменгофу, якому вдалось  знайти той оптимальний мінімум, завдяки якому виникла ця мова.

З часу появлення есперанто (1887 рік) нею більш-менш активно користується певна кількість людей на земній кулі. За данними французької газети “Le Figaro” (1999 рік), есперанто входить до 5% усіх мов людства, користувачів котрих більш одного мільона. Користувачі мови есперанто мешкають у більш ніж 135 країнах на усіх континентах.

Перша спільнота, яка напряму практично  відчула гостроту проблеми вітсутносі спільної мови є Європейський Союз. За Статутом,  мови усіх країн-членів повинні бути рівноправними. Це означає, що в ЄС на рівних повинні функціонувати 26 мов. Це призводить до величезних витрат. За підрахунками економістів,  за рік на тлумацькі та перекладацькі потреби ця спільнота витрачає  до 30% свого бюджету. А це дуже великі гроші.  При опитуванні, проведеному у 1999 році у Європарламенті, 21% парламентарів висловили позитивне відношення до пропозиції  по використанню есперанто у Європі.

Вибір якоїсь однієї мови (кращої серед рівних) не може задовольнити представників решти. Навіть вибір кількох мов не вирішує проблему з багатьох точок зору. Відомо, що існує три визначення існування країни, це зовнішній кордон, свої гроші та мова взаєморозуміння. Якщо прослідкувати процес еволюції ЄС, який поступово перетворюється на багатонаціональну країну Сполучені Штати Європи, ми бачимо, що першим кроком було усунення внутрішніх кордонів; другим кроком було  введення спільної (нейтральної!) валюти “євро”. Доречі ця назва була запропонована бельгійським есперантистом Жерменом Пірло. Виходячи з логіки, наступним кроком повинно бути прийняття спільної мови. А в зв’язку з тим, що за Статутом ніяка мова не повинна домінувати, вірогідно буде обрано мову, так само як і валюту – нейтральну. А з усіх нейтральних мов есперанто є поза конкуренцією. За  роки свого існування (з 1887) вона повністю довела свою спроможність виконувати роль мови міжнародного спілкування.

 

В Україні вже подейкують про те, що рано чи піздно вона увійде до Європейського Союзу. Шансів, що українська стане однією з робочих мов, практично немає. Тож, питання про підтримку  есперанто в Україні не є побічним.

 

Щість аргумеŭтів чому доцільно вивчати мову есперанто?

(Порядок аргументів можна міняти місцями, в залежності від мети та цілей)

 

Завдяки тому, що, на відміну від національних мов, есперанто виникла не стихійно, тому вона належить до так званих планових мов. Автор цієї мови Л.Заменгоф розроблюючи граматику своєї мови, зробив детальний аналіз майже 20 мов, головним чином європейських. Вибравши з граматик найбільш спільне він дійшов  висновку, що досить 16 простих, невеликих та логічних правил (див. додаток) для того, щоб мова була повноцінною і щоб нею можна було висловити найрізноманітніші відтінки почуттів.

Є кілька аргументів на користь вивчення та застосування есперанто.

По-перше, дуже важливою рисою есперанто є  пропедевтичний ефект. Оволодіти граматикою цієї мови можна набагато швидше і простіше, тому є прямий сенс розпочинати вивчення іноземних мов саме з есперанто, що потім дає змогу легше та ефективніше оволодівати іноземними мовами.  Вже неодноразово у світі проводилися експерименти, в результаті яких це було доведено.

Тож, мабуть вже доцільно розпочати розробку відповідної програми для підготовки викладачів есперанто у початкових класах.

По-друге, завдяки принципам граматики есперанто, вона сприяє розвитку творчих нахилів та логічного мислення. В зв’язку з тим, що за допомогою невеликої кількості словотворчих елементів (10 префіксів, 35 суфіксів та 11 закінчень), від кожного кореня можна самостійно створювати від 20 до 60 (а від деяких корені навіть до 100) слів. В математиці це називається комбінаторикою. Це означає, що відпадає необхідність запам’ятовувати багато слів – їх дуже просто утворити. Наприклад, вивчені  лише 200 коренів та словотворчі елементи, відповідають словарному запасу як мінімум у 4000-6000 слів, що означає багаторазове зменшення навантаження на пам’ять та активізацію творчих нахилів.

По-третє, дуже велике значення має нейтральність есперанто. Розмовляючи нею люди не відчувають тиск іноземної мови, тому з’являється відчуття рівноправності  при спілкуванні з представниками інших країн, а це призводить до підвищення відчуття людської та національної гідності. Фактично після оволодіння есперанто, вона стає  другою рідною мовою.

 По-четверте, використання есперанто позитивно впливає на розширення кругозору  – спілкуючись безпосередньо з представниками з інших країн, ми пізнаємо багато нового та цікавого,  започатковуються справжні дружні контакти. Одночасно, завдяки цим контактам поширюється інформація про Україну, про незалежне існування котрої, на жаль, ще не усім відомо.

По-п’яте, не можна не зазначити також підвищення ролі патриотизму, тому що при  кожному контакті з закордонними есперантистами обов’язково відбувається розповідь про країну, у якій  мешкаєш,  громадянами  якої ми  усі  є.

По-шосте, дуже важливим фактором на користь есперанто є його активне використання в глобальній комп’ютерній мережі Інтернет.  За деякими даними, есперанто поступається тільки англійській за активністю використання.

 

Взагалі, зараз не звертати уваги на об’єктивне існування есперанто та на можливості, які дає ця мова, це так само, як не помічати телевізор, телефон, факс або компьютер, які значно полегшують комунікацію.

 

Міжнародний есперанто-рух зазнавав за свою історію різне відношення до себе, як позитивне, так і негативне. І Гітлер, і Сталін зі своїми послідовниками, ставилися до есперанто (як легкого засобу міжнародного спілкування) вкрай негативно.  Зараз відомо, що існувала спеціальна закрита інструкція ЦК КПРС, котра забороняла згадувати есперанто у позитивному контексті. Відтоди і пішли такі ярлики, як “есперанто – мова мертва, штучна” тощо. На жаль ще і зараз є люди, які користуються тими забобонами. А з приводу “мертвості та штучності”, ці поняття не витримують ніякої критики. Мертва мова – це мова якою ніхто(!)  не   розмовляє, а природних мов нема взагалі – все що зроблено і придумано людиною (у тому числі також мови)  є  штучним. Тож мови  можуть бути або національними (що виникли всередені народу, нації), або плановими (тобто зроблені за планом). Есперанто є найбільш вдалий проект планової мови, яка досягла рівня  літературної.

 

На мою думку питання про відношення до мовної проблеми у Європі та світі, також до мови есперанто, як вірогідний шлях розв’язання цієї проблеми, заслуговує серйозного вивчення та  уваги. Це питання не тільки лінгвістичне, а ще й моральне, етичне, економічне та політичне.

 

Михайло Лінецький,

Президент Української есперанто-асоціації, 

                                         Повноважний представник Всесвітньої 

есперанто-асоціації в м.Києві,

Голова  Спілки підтримки та захисту

української культури "ЕСПЕРО",

Керівник освітньо-інформційного центру  “Есперанто”

При Благодійному фонді “Реальні справи”,

Президент київського есперанто-клубу KARE,

                              Київ-201, аб.скр. 91, тел. 2231255, 

електронна пошта:  lineckij@bigmir.net

Skype:  m-urso, ICQ 355586313

 

 

 

 

Додаток

 

 

Абетка есперанто:

 

A a - а,  B b - б,  C c - ц ,  Ĉ ĉ - ч,  D d - д,  E e - е,  F f  - ф, G g – ґ (тверде),  

Ĝ ĝ - джь, H h - г (м’яке),   Ĥ ĥ - х,  Ii  - і,  J j  - й,  Ĵ ĵ -  ж,

K k  -  к,  L l  -  л,   M m  -  м,  N n  -  н, O o – o, P p   -  п,   R r  -  р,

S s  -  с,   Ŝ ŝ  -  ш,   T t - т,   U u -  у,  Ŭ ŭ - у (коротке),  V v -  в,  Z z - з.

 

Базова граматика  мови есперанто:

 

1.        Артикль існує тільки означений, для усіх родів, чисел та відмінків – la,  неозначеного артикля немає.

2.        Іменники створюються за допомогою закінчення – о, у множині додається закінчення –j, відмінки створюються за допомогою прийменників: родовий - de , давальний - al, орудний - per, місцевий – sur та багато інших, для знахідного додається закінчення - n.

3.        Прикметники створюються за допомогою закінчення - а. Множина та відмінки утворюються так само, як у іменників. Ступені порівняння:  pli - більш  (ol  - ніж), plej - найбільш  (el - з).

4.      Числівники: 1 – unu, 2 – du,  3 – tri,  4 – kvar,  5 – kvin, 6 – ses, 7 – sep, 8 – ok,  9 – naŭ,  10 – dek,  18 – dekok, 20 – dudek,  100 – cent, 1000 – mil. Для порядкових числівників додається закінчення – а.

5.        Займенники: mi - я, vi – ти (ви), li - він, ŝi - вона, ĝi – він, вона, воно (для предметів), ni - ми , ili - вони. Для присвійних додається – a.

6.       Дієслова створюються за допомогою закінчень: неозначені – і, теперішній час - as, минулий час - is, майбутній час - os, умовний нахил - us, наказова форма - u.

7.       Прислівники (похідні) створюються за допомогою закінчення – е. Ступені порівняння так само, як у прикметників.

8.       Усі прийменники уживаються з називним відмінком.

9.        Кожне слово читається так, як воно написано.

10.    Наголос завжди падає на передостанній склад.

11.    Складні слова утворюються злиттям простих слів.

12.    В реченні може бути лише одне заперечення.

13.    Для зазначення напрямку у місцевому відмінку додається закінчення – n.

14.    Якщо жоден прийменник не передає необхідний смисл, вживається неозначений прийменник  je.

15.    Міжнародні слова вживаються без змін, приймаючи орфографію есперанто.

16.    Закінчення іменника та артікля можуть замінятися на апостроф  (головним чином у поезїї).